Ролі батька і матері почесні та відповідальні, але іноді батьки не готові до високого рівня відповідальності, і шана їх не надихає. Тоді вони відчувають певні труднощі із самими собою, організацією свого життя та з виконанням тієї самої почесної ролі. Як тоді батькам зберегти своє психічне здоров’я? Сьогодні поговоримо саме про це.
Під час війни деякі батьки обирають стратегію «Я страждаю, і дитині корисно». Таким людям навряд чи допоможе ця стаття. Їм, імовірніше, потрібен індивідуальний прийом у психотерапевта, на який вони навряд чи запишуться. Тому допомагатимемо тим, чиї серце і розум відкриті.
Моє основне посилання полягає в наступному: дитина залежить від батьків, і саме батьки відповідальні за дитину. Тут ми наголошуємо на слові «відповідальні». Щоб брати відповідальність за іншу людину, дорослий за логікою вже має бути відповідальним за себе. Значить, він уже навчився і достатньо практикував самостійне щасливе життя.
Протилежний варіант — якщо людина «завела» сім’ю, щоб вона відповідала за її щастя та привнесла до її життя те, чого там катастрофічно не вистачає. Багато хто добре пам’ятає фразу «Діти нас не слухають — вони на нас дивляться». Дитина йтиме за дорослим, якщо бачитиме у ньому адекватну домінантну особу (з погляду нейробіології).
Чи готові ви взяти відповідальність за своє психічне здоров’я? Якщо ваша відповідь «ні», то далі читати немає сенсу. Вам — в індивідуальну роботу з дорощування вашої дорослої частини, бо ви поки що в дитячій позиції. Якщо ваша відповідь «так», то давайте розбирати основи психічного здоров’я.
Назвати батьків психічно здоровими можна не лише за відсутність психічних розладів та захворювань (хоча це вже чудово), а й за реалізацію своїх здібностей, уміння протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати та робити внесок у своє співтовариство, жити у стані благополуччя.
Як стати такими? Потрібен ресурс, енергія, щось заряджаюче. Зазвичай, це щось приємне.
Аналізуємо час на себе
Що у вашому щоденному розкладі заплановано для вас? Саме для вас, а не те, що таким здається. У цьому є велика різниця. Або ви йдете на манікюр, щоб милуватися своїми нігтями, або доглянуті нігті — це складова вашої успішної презентації іншим людям. Або ви п’єте каву тому, що це популярно, її скрізь продають, або тому, що голодні, а більше поряд нічого немає, або щоб виставити в інстаграм фоточку... Або це справді ваш вибір — ви насолоджуєтеся ароматом, вас бадьорить смак, ви не відчуваєте сонливість або виснаження після цього напою.
Чи є у вас час задуматися про свої потреби та бажання?
Ми живемо на турбулентній швидкості, у постійному стресовому стані, у вічній гонці. У таких умовах немає часу думати, є час лише діяти. Ми частіше обираємо скористатися готовою відповіддю, чиєюсь порадою замість того, щоб приділити увагу розумінню себе.
Якщо на цей стан ще й нашаровується дитина з її потребами, почуттями і неконтрольованими емоціями, то це вже передоз. Єдина реакція, яка виникає у батьків у такій ситуації, — вимкнути джерело роздратування чи віддалитися від нього. Дуже природна реакція, адже дитина стає джерелом додаткового стресу. А оскільки це єдине підконтрольне нам джерело, почати ми вирішуємо з нього. «Замовкни!», «Іди!», «Відчепись!» — це вербальні форми припинити вплив подразника. Якщо це не допомагає, то батьки переходять до загроз: «Я тебе покараю», «Віддам», «Вижену», «Ти в мене отримаєш!» (покарання) або «Не отримаєш тоді нічого!» (форма позбавлення).
Тож прислухайтеся до себе. Що вам потрібно для виживання, життя, радості, щастя? Саме вам! Якщо відповідь не приходить одразу, дайте собі час. Почніть із малого. Який напій вас порадує зараз? Впевнені, що саме цей? Якщо ваш вибір — алкоголь, то є великі підозри, що радості у вашому житті замало, і уникнення сірої реальності — це ваш актуальний рівень щастя. Але це не точно ;)
Пропоную вам запланувати у своєму щоденному розкладі (так, я вірю, ви зможете скласти розклад дня і внести в нього пункти про себе та своє психічне здоров’я) кілька приємностей — дій, що наповнюють вас. Це можуть бути як швидко доступні експрес-приємності (улюблена шоколадка, чай під час читання книги), так і спеціально організовані (купити букет квітів, покататися на атракціонах). Це є наш ресурс. Ми отримуємо сили та енергію від приємного.
А тепер, коли ви вже маєте енергію, можна поговорити про дорослу позицію.
Доросла позиція дорослого
У дитинстві багато хто хотів стати дорослим: робити, що заманеться, командувати, керувати своїм життям. Наразі таку можливість надано. Але схоже, командувати та керувати своїм життям не так уже й просто. Може, доросла людина, як і раніше, від когось залежить? Як же так, тепер від кого?
І тут виявляється, що дорослий повинен заробляти собі на життя, а потім ще й не лише на своє. Дорослий повинен.
Дорослим бути класно, якщо ви вмієте ним бути. Якщо ж ви тепер живете у дорослому тілі з мисленням дитини, то життя може здаватися не таким вже й райдужним.
Дитяча позиція відображає наші бажання та оперує поняттям «хочу». Дитячі «хочу» задовольняються дорослими «можу». Якщо ви можете задовольнити свої власні потреби та бажання, то ви у дорослій позиції. Доросла позиція завжди у категорії «можу». Дорослий може також впоратися з усілякими «треба», не ущемляючи при цьому своє «хочу». У тому випадку, якщо ви не можете, але дуже хочете, ви шукатимете можливості. Якщо ж ваш принцип «Що я можу з цим вдіяти», «Мені ніхто не допоможе» — це дитяча позиція, і вам ще рости і рости. Саме тому варто навчитися дарувати букети квітів собі, якщо вам цього хочеться, а не кидати натяки у бік чоловіка місяцями. А якщо вам потрібен не букет, а увага, про це можна сказати, або організувати собі самостійно! Якщо ж у цьому місці у вас виникає протест на мої слова, на кшталт «Що ж я тепер сама собі все робитиму?», то я уточню: а хто відповідальний за ваше здоров’я та щастя? Якщо ви зумієте зробити щасливою себе, то й інших навчите.
Професор Тодд Кешдан виділив основні компоненти людського щастя (внутрішню гармонію):
• жити сьогоденням;
• приділяти час своєму тілу, любити та піклуватися про нього;
• дорожити своїми стосунками;
• займатися улюбленою справою;
• мати живий інтерес до світу, людей;
• дбати про оточуючих.
Згадуємо приємне з минулого, віримо у світле майбутнє і починаємо схоплювати, опановувати, приборкувати частки та миті сьогодення та отримувати від цього задоволення.
Як зберегти психічне здоров’я дитини? Відповідь очевидна: бути психічно здоровими та щасливими батьками!
Розподіліть пріоритети в житті на ваш розсуд. Візьміть за зразок сім’ї, які за тієї ж кількості часу примудряються бути щасливими. Або зверніться за консультацією до тих, кому довіряєте: авторитетних людей, експертів своєї справи. Візьміть відповідальність за своє щастя у свої руки, тоді ви зможете навчити дитину брати відповідальність на себе. Будьте щасливими!
Здоров’я вам фізичного та психічного!
